У 1913 р., як свідчить вибита дата на фасаді будинку
культури, польська громада, напевне, при серйозній матеріальній допомозі графа
Голуховського, будує свій великий, просторий «Польський дім». На жаль, хоч
якихось документальних даних про цю будову на даний час не знайдено.
Після завершення І світової війни у 1920-1939 рр. наш
край перебуває в складі Другої Речі Посполитої. Для українців Галичини це
означало продовження боротьби за економічне виживання, за збереження своєї
релігії, культури. Приміщення «Польського дому», так званого «Дому Сокола», в ті часи
відігравало роль головного адміністративно-культурного урядового центру в
містечку.
Епізод з історії: 3 травня 1925 р. місцева школа, державні установи і
організації святкували річницю прийняття Конституції Другої Речі Посполитої. В
костьолі відбулося урочисте Богослужіння. В «Польському домі» після
богослужіння продовжувалося святкування. В програмі були: доповідь, виступ
шкільного хору, декламації учнів, силами шкільної молоді увечері була дана вистава.
В основному три громади міста – польська, єврейська та
українська вели своє громадське життя
окремо один від одного: українці святкували свої пам’ятні дати, як от День
Матері, річниці створення ЗУНР, свято Героїв, Шевченківські дні, впорядковували
стрілецькі могили чи хрести на честь скасування панщини. Поляки ж боролися
проти українського національного руху. Так, у червні 1932 р. польська поліція
провела обшук читальні «Просвіта» в Скалі, з бібліотеки було вилучені книги
Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, українські журнали,
календарі. Поліція офіційно заявила, що в бібліотеці містилися книги
антидержавницького змісту.
Епізод з історії: 18 жовтня 1936 р. учні місцевої школи, громада
польської національності та команда місцевого відділу Корпусу Оборони
Пограниччя (КОПу) урочисто відзначили 12 річчя створення КОПу. Після
Богослужіння, яке відбулося в костелі, місцевий відділ КОПу в приміщенні
«Польського дому» пригощав школярів обідом.
1 вересня розпочалася ІІ світова війна. 17 вересня наш
край було окуповано Радянським Союзом. Це принесло в наше містечко так звану
«радянізацію». Всі громадські,
молодіжні, церковні, політичні організації та товариства були розпущені і
заборонені. Розвиток освіти і культури розглядався як засіб нав’язування
радянської комуністичної ідеології та формування «нової людини», яка могла б
забезпечити потреби режиму.
Школа стала українською, в колишньому панському будинку в
парку обладнано поліклініку та хірургічне відділення лікарні, конюшня графа
Голуховського переобладнана під інші відділи лікарні. Будинок читальні
«Просвіти» переобладнано на кінотеатр, в «Польському домі» відкрито будинок
культури і бібліотеку.
1989 р. на фасаді будинку культури було встановлено
меморіальну дошку на честь уродженця Скали політичного, державного та культурного
діяча Михайла Барана. Декілька слів про нього. Він народився у 1884 р. в нашому
містечку в родині місцевого жандарма Луки Барана, котрий, вийшовши на пенсію,
був багато років касиром читальні «Просвіта» а також кооперативу «Міщанська
каса». Михайло закінчив фізико-математичний факультет Львівського університету
та курси при Львівській торговельній академії. 1905-1909 рр. дослужився до
офіцерського чину в австрійській армії. З початком І світової війни вступив до легіону
Українських Січових Стрільців, де був сотником. У грудні 1914 р. був поранений
і потрапив в російський полон, з котрого звільнився після лютневої революції
1917 р. переконаним більшовиком. Був одним з організаторів Компартії Східної
Галичини та заступником Галревкому у 1920 р. (головою був Затонський). В 20-30
ті рр. займався громадською та науковою роботою й перебував важливих керівних
посадах: 1922-1923 рр. – завідуючий Київською губнаросвітою; 1923-24 рр. –
ректор Уманського агротехнікуму; 1925-27 рр. – ректор Київського інституту
народного господарства; 1927-28 рр. –
проректор навчальної частини Харківського комунуніверситету; далі в останні
роки – директор інституту літературознавства імені Тараса Шевченка та ректор
Київського держуніверситету; працював в апараті ЦК КП(б)У.
Немає коментарів:
Дописати коментар